Мета: навчити дітей починати роботу з книгою із ознайомлення з нею, дати учням загальне уявлення про анотацію до книги, визначити місце анотації серед апаратних складових книги як системи орієнтації читача в структурі і змісті видання.
Хід уроку
Бібліотекар
Ознайомлення з книгою починається з її титульної сторінки (від лат. titulus − напис), де, зазвичай, вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто,видавництво і рік публікації. Іноді окремі з цих елементів опускаються, а додаються інші. До початку роботи з книгою, крім титульної сторінки, треба ознайомитися з її апаратом. Апарат книги (від лат. apparatus − пристосування) − це науково-довідкові матеріали, що їх автор, упорядник чи редактор додають, щоб проінформувати читачів про ідейно-тематичний зміст і структуру книги, щоб пояснити важкі для усвідомлення місця, схарактеризувати згадувані події й осіб, вказати використану літературу тощо. Складниками апарату книги є: анотація, передмова та вступна стаття, примітки й коментарі, словник важко зрозумілих слів, післямова, біографічна довідка про автора, покажчики, список літератури, резюме, зміст. Нас цікавить зараз анотація.
Інформацію, яку здобуто при ознайомленні з титульною сторінкою книги, доповнює анотація (від лат. annoto − позначаю), як правило вміщувана на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. В анотаціях до художніх творів іноді подаються ще стислі відомості про автора.
Анота́ція (лат. annotatio – зауваження, помітка) – короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо. У етимологічному значенні слово трапляється в другій пол. І ст. н.е., але функціонально анотація була присутня вже в каталогах Олександрійської бібліотеки (ІІІ ст до н.е.). Пізніше анотація у вигляді короткої характеристики тих чи інших авторів, відомостей про тематику їхніх праць, оцінки останніх використовується в бібліографічних словниках. З появою наукових журналів у другій пол. XVII ст. анотація дає початок жанрам наукової періодики, а пізніше – становленню анотованої бібліографії. Обов’язковим елементом анотації є бібліографічний опис у редукованій формі (автор, назва, індекс тощо). Якщо бібліографічний опис ідентифікує документ чи його частину, то анотація ідентифікує зміст документа, вона є не формальною, а змістовою моделлю документального джерела.
Різновиди анотацій
Виокремлюють такі види анотації:
1) сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);
2) оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);
3) рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).
За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій: загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.
Структура анотації книги
Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:
відомості про автора, упорядника;
про текст, що містить видання;
характеристика змісту твору;
про науково-довідковий апарат;
про оформлення, ілюстрації тощо;
про читацьку адресу;
цільове призначення видання.
Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.
Вимоги до анотацій:
1. Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. 2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків. 3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика. 4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити. 5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. 6. Не рекомендується наводити цитати з тексту. 7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.
Складання анотацій – творчий процес аналітичного опрацювання друкованих творів, що вимагає певного рівня професіоналізму. Найширше анотування використовують для характеристики друкованих праць у бібліографічних покажчиках, бібліотечних каталогах та інших сферах бібліотечної діяльності, а також у видавничій справі, книжковій торгівлі для інформації та реклами творів.
Анотації допомагають у пошуку та забезпечують систематизацію друкованої інформації. Завдяки анотованим покажчикам читач може відшукати вже відоме йому видання або здобути інформацію про існування невідомих йому джерел, зміст яких відповідає його інформаційним потребам. Якщо анотація містить позитивну чи негативну оцінку друкованого джерела, вона виконує й оцінну функцію.
Наприклад:
Обухов В. В. Максим Кривоніс (перший полковник визвольної війни 1648-1654 років) : іст. нарис / В. В. О
бухов – К. : Муз. Україна, 2008. – 198 с. : іл.
Історичний нарис присвячено активному учасникові визвольної війни 1648–1654 рр. проти поневолення України польською шляхтою полковникові Максиму Кривоносові, чия діяльність сприяла перемогам козацького війська у квітні — жовтні 1648 р. Містить не відомі досі факти життя народного героя, відзначається глибиною аналізу історичної доби та психологізмом.
Ставицька Леся. Український жаргон : словник: Містить близько 4070 слів і понад 700 стійких словосполучень. – К. : Критика, 2005. — 498 с.
У словнику зібрано сучасну жаргонну лексику різнотипного соціального походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила розмовну мову. Словник розкриває значення слова, подає його стилістичну характеристику, а також короткий етимологічний коментар. За джерельну базу словника правили тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, зразки розмовної мови, що віддзеркалюють особливості українського жаргоновживання кінця ХХ – початку ХХІ ст. У додатках подано зразки сучасного молодіжного сленгу. Словник адресовано найширшій читацькій аудиторії; його можуть використати вчителі, письменники, працівники видавництв, перекладачі.
Книжка зацікавить широке коло читачів.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Ознайомтеся з вихідними даними книжки (бібліографією) та анотацією. Чи можна визначити тему та уявити зміст книжки лише за вихідними даними? Яка в цьому випадку роль анотації?
Чи подарували б ви анотовану тут книжку молодшому братові чи сестрі? Чому? Якою мірою анотація допомогла вам скласти уявлення про книжку?
Чи містить анотація елементи оцінки? Як це впливає на читача?
Якою мірою анотування книжок пов’язане з їхньою рекламою? Як ви до цього ставитесь? Чи можна сказати, що обкладинка є художньою анотацією книжки? Поясніть свою думку.
На яку улюблену вами в дитинстві книжку ви хотіли б скласти анотацію? Спробуйте зробити це з пам’яті.
Список використаних джерел
Апарат книги як система орієнтації читача в структурі і змісті видання: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/18111/.
Екслібриси:
https://school-world.com.ua/lib/ekslibrisi/.
Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. – Т. 1. – К.: Видавничий центр «Академія», 2007. – С. 71.