Есе

Душа - як батько, як мати...

 

 

Діана Коваші

 

 

Пізнати себе. Важко чи легко? Заглянути в глибінь своєї душі — необхідно, але іноді це викликає страх.

 

«Бережіть життя» - таку фразу можна кожного дня прочитати чи почути, але я жодного разу не могла зустріти: «Обережно, бережіть душу!». Світ прагне покращити життя, краще їсти, мати гарний вигляд, а душа закинута, забута, плаче і болить. Нечасто піклуються про душу, хоч і говорять про вищу красу, ну а їй хотілося б щастя. Топчуть душу, розпинають душу, убивають в ній паростки добра і сьогодні не жаліючи руйнують те, що важко будували вчора. Десь там у глибині  людини є душа, гарна життя. Їй все важче стає дихати серед шуму атомного століття. І вона поранена в світі зла, людиною забута, шукає доброго друга - Христа. «Бережіть життя» - таку фразу можна кожного дня прочитати і почути, але наскільки б відразу стало краще, якщо б люди згадали про душу.

 

Ми не повинні втрачати душу-храм, не розмінюватись на душу — купу цегли, бо найстрашніші втрати – духовні.